Вчитись бути батьками і сім’янинами потрібно все життя

В рамках ініціативи «СумДУ - заклад дружний до сім’ї» та проекту «Рівні можливості для здобуття професії молодими матерями-студентками у вищих навчальних закладах» ми раді запропонувати вам електронну розсилку (інформаційний бюлетень) «Сім’я як партнерство». Ми переконані, що вчитись бути батьками і сім’янинами потрібно все життя. Тож, пропонуємо долучитись до цього навчання!
Якщо у вас виникнуть запитання – ви можете задати їх нашим спеціалістам - психологам та педагогам соціально-психологічної служби СумДУ, надіславши на електронну адресу Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. .

 Теми сьогоднішнього випуску:

1. Любов до себе: як вона змінює наше життя
2. Психологічний контакт з нерідною дитиною

Leleka

Любов до себе: як вона змінює наше життя

Виявляється, любов до себе дуже йде на користь стосункам в парі!
Доведено - ми і тільки ми самі можемо зробити себе щасливим/щасливою, ні в кого іншого в світі це не вийде краще. І якщо в парі хоча б один із нас навчиться любити себе, стосунки партнерів поліпшуватимуться. Це як у танцях - якщо хоча б один бере уроки, то пара танцюватиме краще.

Адже якщо ми нещасні самі по собі, нам неймовірно важко будувати здорові, позитивні стосунки. Ми хронічно незадоволені всім, що відбувається і поширюємо негатив навколо, критикуємо інших і постійно готові скаржитися. І звісно, в цьому стані ми будемо незадоволені всім, що робить інший, і будемо сприймати все в штики.

А от коли ми знаходимося в гармонії з собою, нас наче підміняють. Ми дивимося на коханого/кохану іншими очима, намагаємося помічати в ньому/ній лише хороше. У наших стосунках стає більше радості, щирості і душевного тепла.

Часто ми говоримо, мовляв, це чоловік повинен зробити жінку щасливішою. Насправді ж все залежить тільки від нас. І потрібно бути в деякій мірі егоїстом/егоїсткою, щоб відновити стосунки, що дали тріщину.
У світлі вищевикладеного можна дати такі рекомендації:

1. Ставте власні цілі і досягайте їх.

Адже щастя - це більше, ніж короткочасна емоція (наприклад, від свіжоспеченого шоколадного торта). Нехай у Вас буде тільки Ваше хобі. Це може бути рукоділля, спорт, зустріч з друзями або благодійність.
Не важливо, скільки це займає часу (хоч раз на місяць) - це має бути улюблена справа, яка приносить радість.

2. Не вимагайте занадто багато.

Іншими словами - геть перфекціонізм! Ви і Ваші стосунки не досконалі - і це нормально. Це життя, воно різне і так і повинно бути. Ви не зможете повноцінно радіти життю, якщо весь час будете ставити цілі і на цьому триматися - треба бути щасливою/щасливим від душі, тоді це спрацює.

3. Розслабтеся!

Надмірний стрес змушує нас бачити речі виключно в негативному світлі. Від цього гнітючого почуття добре рятує йога або медитація. Також може сприяти "одужання" шопінг, зустріч з друзями або похід в кіно.
Навчіться бути щасливим/щасливою тут і зараз, і тоді Ваше життя і стосунки стануть набагато кращими!

 
Психологічний контакт з нерідною дитиною

Leleka

Для кожної другої сім'ї є проблемою налагодження психологічного контакту з нерідною дитиною. Але ж психологічний клімат у сім'ї - одна із запорук щастя. І як же досягти гармонії і побудувати міцну і дружню сім'ю?

Знайти шлях до серця

Щойно увійшовши в сім'ю, мачуха або вітчим намагаються, щоб все було прекрасно з першого ж дня. Запам'ятай: потрібно бути делікатним/делікатною та не «вриватися» у душу дитини. З часом дитина буде готова впустити Вас у своє життя, полюбити і довіряти.

Коли дитина знає і пам'ятає свого біологічного батька чи матір, вона всіма силами буде чинити опір появі їхніх «замінників». Прийомні батьки повинні насамперед поважати почуття дітей до рідних і не прагнути повністю замінити їх. Потрібно зуміти заслужити своє місце в душі прийомної дитини, але, це буває нелегко, оскільки шлях до серця дитини лежить через довіру.

Не вірю!

Часом вітчим або мачуха прагнуть бути надто «хорошими», тобто намагаються «купити» свою нову дитину (наприклад, дозволяють їй все на світі, задаровують іграшками, підлещуються, всіляко домагаються її прихильності...). Це, звичайно, виглядає нещиро, а діти тонко відчувають фальш. Часто це і стає причиною, яка призводить до серйозних конфліктів між усіма членами сім'ї. Дуже часто діти влаштовують прийомним батькам певні перевірки: починають вести себе погано, провокують дорослих на сварки, бешкетують, грублять і не слухаються. Чому так відбувається? Та тому, що дитина ще не знає, до якої міри вона може довіряти своєму новому дорослому, перевіряє реакції на свої вчинки.

У дитини теж є думка

Буває так, що мама чи тато просто одружуються вдруге і ставлять дитину вже перед фактом. Вони в той момент не замислюються про почуття і переживання своїх же дітей, не вважають їх важливими і значущими частинами своєї долі. Це – не самий кращий варіант розвитку подій, тому що емоції можуть накопичуватися всередині дитини і виливатися в неврологічні розлади, призводити до втечі з дому і повного розриву відносин з батьками. Не потрібно соромитися звернутися до психолога - він допоможе підібрати ключики до серця Вашої дитини.

Дитячі страхи

Дитина боїться прив'язатися до нового дорослого - або тому, що йому не довіряє, або тому, що не хоче відчувати провину за це перед рідними. Крім того, коли розлучення проходить важко, з конфліктами, з'ясуванням стосунків, криками і сльозами, це стає великою травмою для дитини. Діти, ледь перейнявшись прихильністю до приймальних батьків, можуть відкидати це почуття, відчуваючи себе винними у зраді рідної для них людини. Навпаки, якщо розставання пройшло мирно і батьки залишилися друзями, прихильність до вітчима або мачухи не буде розцінюватися дитиною як зрада.

Боремося зі стереотипами

Ще одна проблема може полягати в тому, що діти мають якийсь теоретичний досвід життя з мачухою чи вітчимом з таких джерел, як розповіді друзів, телепередачі, сюжети з класичної літератури. І на жаль, образ прийомних батьків, як правило, негативний. Мачуха, яка ненавидить пасинка, змушує його займатися брудною домашньою роботою, навантажує неприємними обов'язками… Вітчим завжди жорстокий, прагне позбутися прийомної дитини, здати її в кадетський корпус, а падчерку неодмінно спробує зґвалтувати… Ці стереотипи спонукають дітей щиро очікувати саме такої поведінки і вони заздалегідь готові до неї, тож, ведуть себе відповідно - захищаються.

Співпраця та компроміси

Як вести себе вітчиму або мачусі в подібних випадках? Налагоджувати контакт з дитиною, бути щирими, говорити з нею. І найголовніше і найважче - будь самими собою! Намагатися більше часу проводити разом і знаходити можливості для співпраці, спільних занять та розваг. Разом з тим, саме від мудрості дорослих залежить успіх налагодження контакту між батьками і дитиною. Їм потрібно показати дитині, що вони щасливі зі своїм новим чоловіком/дружиною, а також те, що непослух пасинка/падчерки не залежить від того, рідні батьки чи ні. Важливо, щоб дорослі разом виробили стратегію поведінки і звикання дитини до нового оточення.

Отже, прийомні батьки та їхні діти можуть зустріти на шляху формування нової сім'ї деякі труднощі та ризики. Але є дві речі, які допоможуть їх подолати: любов і розуміння. Одна з головних умов - ці почуття повинні діяти разом і одночасно.

Випуск підготовлено:
фахівцями координаційного центру гуманітарної політики СумДУ, а саме:
•    Гендерного ресурсного центру
•    Соціально-психологічної служби
•    Центру підтримки сім’ї «Студентський лелека»