Вчитись бути батьками і сім’янинами потрібно все життя

В рамках ініціативи «СумДУ - заклад дружний до сім’ї» та проекту «Рівні можливості для здобуття професії молодими матерями-студентками у вищих навчальних закладах» ми раді запропонувати вам електронну розсилку (інформаційний бюлетень) «Сім’я як партнерство». Ми переконані, що вчитись бути батьками і сім’янинами потрібно все життя. Тож, пропонуємо долучитись до цього навчання! 
Якщо у вас виникнуть запитання – ви можете задати їх нашим спеціалістам - психологам та педагогам соціально-психологічної служби СумДУ, надіславши на електронну адресу Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. . 

 Теми сьогоднішнього випуску:

1. Динаміка міжособистісних відносин
2. Дитина йде до школи. Радощі й турботи

Динаміка міжособистісних відносин

Спеціалісти стверджують, що у людини є два прагнення, які визначають динаміку розвитку її стосунків з іншими:

1. Прагнення до збереження своєї цілісності
2. Прагнення до розкриття себе іншому.

Коротко кажучи, ці два прагнення і створюють силу, яка спрямовує розвиток стосунків.
Стосунки починаються зі спілкування між людьми та, зазвичай, проходять у своєму поступі кілька стадій.

1 стадія - рольове спілкування

Коли дві людини зустрічаються, вони постають одна перед одною у певній ролі, що найчастіше розігрується ними у подібних ситуаціях (на кшталт: я - директор, я - веселий студент…). Тож спілкування на цій стадії йде на рівні ролей. Роль тут - певний стереотип поведінки.

2 стадія - особистісне спілкування

На стадії рольового спілкування можуть виникнути мотиви для продовження стосунків - спільність інтересів, бажання розширити досвід. Однак, важливо розуміти, що справжня причина цього - прагнення до саморозкриття.

На стадії особистісного спілкування кожен починає демонструвати свої позитивні якості - що він знає, уміє, і що, можливо, буде цікаво партнеру. Тут присутнє бажання показати себе партнерові з кращого боку, приховуючи усі непривабливі риси характеру.

Якщо прагнення до саморозкриття переважає над прагненням до збереження себе таким, який є, то відносини переходять на наступну стадію. В іншому випадку стосунки залишаються на стадії особистісного спілкування (що досить часто і відбувається).

3 стадія - конфлікт I

Основна тема конфлікту на цій стадії: "Ти гарантував своєю поведінкою, що мені буде з тобою добре, а це не так". Можна вийти з конфлікту, спробувавши уникнути його усіма відомими засобами, але цим ми ставимо у незручну ситуацію свого партнера, так як той, хто починає конфлікт, хоче подальшого розвитку відносин. Дуже часто стосунки на цій стадії починають рівномірно «коливатися» - люди лякаються конфліктів, і замість того, щоб розвивати стосунки далі (саморозкриваючись), навпаки, закриваються.

В результаті цього відносини повертаються на попередню стадію - особистісного спілкування. Через певний час прагнення до саморозкриття знову починає переважати, і партнери можуть потрапляти на стадію конфлікту, повертаючись до стадії особистісного спілкування.

Подібні цикли можуть тривати досить довго і часто закінчуються банальним розривом стосунків. Основна причина подібного розриву - переважання прагнення до самозбереження над прагненням до саморозкриття. При цьому людина може не розуміти, що подібне майбутнє чекає її і у інших стосунках.
Однак, якщо у обох партнерів прагнення до розкриття себе «справжнього» переважає, то відносини в кінцевому підсумку переходять на наступну стадію.

4 стадія - прийняття

Людина звикає до ситуації, сприймаючи обставини такими, які вони є. Вона здатна терпіти через те, що стосунки здаються їй більш важливими. Прийняття ситуації відбувається лише тому, що людина хоче розвитку відносин і далі. Ця стадія зазвичай досить коротка (якщо знову все не повертається до стадії конфлікту).

5 стадія - взаємодія

Ця стадія характеризується почуттям величезної симпатії, прихильності до партнера. Багато хто називає цю стадію любов'ю, сильною закоханістю, міцною дружбою. У цей період виникає прагнення продовжувати розвивати стосунки надалі.

6 стадія - конфлікт II

Основна тема конфлікту ІІ: "Чому ти не хочеш спілкуватися?", на відміну від конфлікту І. При цьому зрозуміло, що не існує об’єктивної можливості людям спілкуватися весь час, і це робить вирішення конфлікту суттєво складнішим від стадії конфлікту І.

В кінцевому результаті, якщо прагнення до розкриття себе «справжнього» і розвитку стосунків в людині переважає, вона починає усвідомлювати себе індивідуальністю. Це відчуття є конструктивним за своєю природою, воно не супроводжується депресією і негативними переживаннями, і людина приймає свою індивідуальність.

7 стадія – інтимність

Інтимність - це можливість бути самим собою, ведучи спілкування з іншою людиною так, як хочеться. Загальний фон стосунків - зачарованість один одним. Партери можуть посваритися, але зачарованість залишається, і в будь-який момент ці двоє можуть зупинитись і розсміятися. Важливо розуміти, що інтимність - це якість стосунків з близькою людиною, що дозволяє розкриватись перед іншим, зберігаючи при цьому свою цілісність.

Дитина йде до школи. Радощі й турботи

Часто доводиться чути запитання: "Хто має готувати дитину до навчання у школі, хто відповідає за успішність у початкових класах – батьки, сім'я, вихователі дитячого садочка, вчителі чи школа?" Більшість дошкільнят відвідує дитячі садки або ж підготовчі заняття при школах, ліцеях, гімназіях, і батьки, зазвичай, сподіваються на те, що дітей до школи підготують вихователі. Проте, як показує досвід, жоден найкращий дитячий заклад – ні дитячий садок, ні початкова школа (підготовчі заняття) – не можуть замінити сім'ї, сімейного виховання.

ЯКЩО БАТЬКАМ ЦЕ НЕЦІКАВО, ЗНАЧИТЬ НЕ ПОТРІБНО І ДИТИНІ

У дитячому садку та на підготовчих заняттях дітям прищеплюють багато корисних навичок - навчають малюванню, лічбі, письму, читанню. Але якщо заняттями дитини не цікавляться в сім'ї, не надають їм належного значення, не заохочують до старанності, дитина теж починає ставитися до них недбало, не прагне працювати краще, виправляти свої помилки, долати труднощі в роботі.

Деяких дітей така неуважність батьків глибоко ображає, вони замикаються, перестають бути щирими й відвертими. І навпаки, інтерес батьків до справ дошкільняти надає особливого значення усім його досягненням. Допомогу у подоланні перепон, які виникають під час виконання будь-яких завдань, наші чада завжди приймають із подякою - і це сприяє зближенню між батьками та дітьми.

БАТЬКИ МУСЯТЬ ДОПОМОГТИ ПОДОЛАТИ ПЕРШІ ТРУДНОЩІ

Не всі діти однаково добре малюють, співають, ліплять, не всі швидко навчаються читанню і письму. Правильно роблять ті батьки, які виконують із сином або донькою те, що спочатку може видаватися складним і важким. Як відомо, люди люблять робити те, що їм вдається. Для дітей це майже аксіома. Тому потрібно допомогти їм полюбити й навчити вчитися, прищеплювати дитині шанобливе ставлення до навчальної праці, наголошувати на її значущості для всіх членів сім'ї.

Батькам неодмінно треба внести оптимістичну нотку, яка засвідчує їхню впевненість у тому, що навчання дитини буде успішним, якщо вона старанно й самостійно виконуватиме всі шкільні вимоги. Уже в дошкільному віці варто виховувати відповідальне ставлення до праці, доручень та обов'язків.

Формування цих якостей починається з уважного, серйозного ставлення батьків до справ дітей. Батьки мусять помічати все: досягнення принесуть усім радість, а помилки виправлятимуть спільно. Упродовж останніх років ми дедалі частіше говоримо про труднощі навчання у початковій школі. Іноді діти залишаються сам на сам зі своїми труднощами, а батьки не знають, як їм допомогти.

ГОТУЙТЕ ДО ШКОЛИ, АЛЕ ЗНАЙТЕ МІРУ

Проблема готовності дитини до школи існувала, мабуть, завжди. Її намагаються розв'язати вчені всіх країн. То в якому з ж віці краще йти до школи? Методи навчання вдосконалюють, сучасні діти розвиваються швидше... Може, не варто засиджуватися вдома – нехай краще йдуть навчатися раніше? Але, з іншого боку, якщо маленька дитина не готова, то чи не стане систематичне навчання занадто важким і чи не зашкодить це здоров'ю? Адже діти, не готові до систематичного навчання, важче й довше пристосовуються до школи, у них частіше виникають негаразди у навчанні.

Серед них значно більше тих, хто не встигає за програмою не тільки в початковій школі, а й у старших класах. Звідси й проблеми зі здоров'ям, і, насамперед, – нервово-психічні порушення.

Уже наприкінці дошкільного віку у дитини формується бажання перейти до значущої діяльності, що стає передумовою готовності до навчання.
Почувши від педагогів, що необхідними умовами готовності до школи є певні знання, інколи батьки у своїх стараннях не знають міри, а можливостей дітей не беруть до уваги. Часом діти знають усі сузір'я, але не знають, на якій вулиці вони живуть.

Важлива прикмета інтелектуальної готовності до школи – не просто розрізнені знання, уявлення про предмети і їхні властивості, а перш за все – вміння бачити зв'язки і закономірності, бажання дитини зрозуміти, що від чого і чому.

ВЧИМОСЬ ЧИТАТИ РАЗОМ

Важливо не лише навчати читати, а й розвивати мовлення, здатність розрізняти звуки; не тільки навчати писати, а й сприяти розвитку тонко координованих рухів руки і пальців; розвивати здібності дитини слухати, розуміти зміст прочитаного, вміння переказувати. Важливий не обсяг знань дитини, а якість її мислення.
Іноді нелегко буває навчитися читати. Потрібно вчити літери, навчитися разом вимовляти склади, потім – слова, а згодом читати речення, тексти. До того ж прочитане треба зрозуміти, запам'ятати, зуміти відтворити.
Дитині все це вдається з певними зусиллями. Тим паче, що шестирічки приходять до школи з мінімальним багажем знань, загально-навчальних умінь і навичок.

Як допомогти дітям? Адже читання – основа всього подальшого навчання. Безперечний факт, що діти мають бажання вчитися, але зацікавлення поступово згасає, якщо зникає елемент новизни, якщо дітям не цікаво. А оскільки сам процес оволодіння навичками читання не з легких, то у дитини взагалі можуть "руки опуститися".

Отже, допомогти дитині вивчити звуки і літери повинні батьки. Вчіть зі своїми чадами спочатку всі голосні звуки і літери, якими їх позначають, потім приголосні. Це дає позитивний результат.

Щоб полегшити процес утворення складів у слова радимо батькам бавитися з дітьми в ігри. Ось наприклад: "Мама – літера велика – малу доню загубила", "Стань звуком, відгукнись". Багато часу проводьте з дітьми на свіжому повітрі, вчіть їх читати в русі й не забувайте про дитячі ігри. Під час прогулянок малюки мають змогу милуватися природою, помічати зміни, відчувати органічну єдність із навколишнім світом, словесно оцінювати об'єкти. А по-друге, діти не стомлюються, не сприймають процес навчання як щось важке, нецікаве, примусове.

ДО ЗНАНЬ - ГРАЮЧИ

Спілкування та навчання дітей через гру розвиває мислення, вміння будувати запитання та давати на них відповіді, збагачує словниковий запас.
У дошкільній педагогіці визнано, що гра до семи років є провідною у діяльності дитини: вона забезпечує суттєві новоутворення у фізичному, психічному й особистісному розвитку.

У школі шестирічна дитина – молодший школяр, і, як відомо, основою її діяльності стає навчання. Саме тепер, на порозі дошкільного віку, місце гри ще доволі стійке: об'єктивно – це основа для оволодіння навчальною діяльністю та соціальною роллю учня, суб'єктивно – це приносить дитині радість, сприяє психологічному комфорту.

Рекомендуємо у цей період батькам використовувати різноманітний практичний матеріал: вірші, скоромовки, загадки, які сприяють формуванню навичок свідомо добирати слова, чітко і правильно вимовляти, крім того, збагачується словниковий запас. Виконання вправ розвиває пам'ять, мислення, допитливість, заохочує до пізнавальної діяльності.

Використовуйте "Веселу абетку" – короткі образні вірші, які допомагають дітям швидше запам'ятати літери та відрізняти їх за зовнішніми ознаками. "Літери-чарівниці" допоможуть з'ясувати, що заміна однієї або кількох букв змінює значення слова (рак - рік).

Це завдання цікаве тому, що має емоційне забарвлення. Не забувайте про скоромовки, їх рекомендуємо як вправи для розвитку мовного апарату, вироблення дикції, для оволодіння мовою – точною, правильною, образною.

Крок за кроком, проявляючи велике терпіння, йдіть разом зі своєю дитиною далі й далі стежиною знань, і з кожним наступним кроком відчуватимете міцніше підґрунтя. Допомагайте – це основне! І вогник пізнання нового, вогник цікавості, радості й щастя світитиме в дитячих очах...

Випуск підготовлено:
фахівцями координаційного центру гуманітарної політики СумДУ, а саме:
•    Гендерного ресурсного центру
•    Соціально-психологічної служби
•    Центру підтримки сім’ї «Студентський лелека»