Вчитись бути батьками і сім’янинами потрібно все життя

В рамках ініціативи «СумДУ - заклад дружний до сім’ї» та проекту «Рівні можливості для здобуття професії молодими матерями-студентками у вищих навчальних закладах» ми раді запропонувати вам електронну розсилку (інформаційний бюлетень) «Сім’я як партнерство». Ми переконані, що вчитись бути батьками і сім’янинами потрібно все життя. Тож, пропонуємо долучитись до цього навчання! 
Якщо у вас виникнуть запитання – ви можете задати їх нашим спеціалістам - психологам та педагогам соціально-психологічної служби СумДУ, надіславши на електронну адресу Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. . 

 Теми сьогоднішнього випуску:

1. Секрети щасливих сімей
2. Один вдома
3. Увага конкурс!
4. Кампанія «Зробимо українські міста дружніми до сімей!»

СЕКРЕТИ ЩАСЛИВИХ СІМЕЙ

У чому секрет щасливої родини? Їх, цих секретів, звичайно декілька. Проте, один із основних - це секрет спілкування.

Виявляється, щоб зробити свою сім'ю щасливою, треба докласти зовсім небагато зусиль. Згідно досліджень психолога та авторки книги "Дивовижна сила сімейних трапез" Міріам Вайнштейн, потрібно як мінімум п'ять разів на тиждень збиратися всім разом, щоб повечеряти. І при цьому вимикати телевізор! Адже якщо хтось із членів родини поглинений серіальними пристрастями на екрані телевізора, розмова за вечерею ніколи не відбудеться!

Потрібно ввести правило – кожного дня за вечерею всі члени сім'ї розповідають по дві події, які найібльше їх вразили протягом дня. Подібне спілкування дозволяє уникати банального "як - справи - все- добре". Потрібно ставити відкриті питання, які передбачають розгорнуту відповідь. Варто побудувати бесіду так, щоб у кожного виникло бажання висловитися. Спілкуватися можна на будь-які теми - обговорювати новини, події за день, враження від побаченого чи почутого і т. ін. День кожного завжди насичений великою кількістю подій, які викликають цілу низку думок та емоцій.

Відверта душевна розмова є нагодою поділитися своїми переживаннями, пережити почуття приналежності, сімейної згуртованості.
У щасливих сімей є й інші секрети. Цікаво, що вони не пов'язані ні з економічним статусом сім'ї, ні з положенням у суспільстві, ні з релігійною або етнічною приналежністю.

Окрім робочих зобов'язань, побуту та турботи про дітей у кожного з щасливої пари можуть бути свої власні інтереси, які схвалюються іншим. Займаючись улюбленою справою, кожен отримує величезну порцію позитивних емоцій, які потім обов'язково розділить з родиною. А, як відомо, позитивні емоції множаться, коли ними діляться з іншими. Проте, у такій сім'ї обов'язково є й спільні захоплення, які єднають пару. Це дозволяє провести більше вільного часу один з одним, насолоджуючись приємними та яскравими моментами життя.

У щасливій родині багато часу проводять разом. Проте, з розумінням та повагою ставляться до особистісного простору один одного. Мова йде про існування можливості зосередитися, провести певний час у роздумах, рефлексії, відпочити від бурхливого темпу життя. Своїми думками та почуттями згодом можна поділитися у парі.
У щасливій сім'ї переважно гнучкі правила поведінки. Вони передбачають відсутність фіксованих дозволених вчинків. Як чоловік, так і жінка мають свободу рішення та дій, що характеризує довірливі стосунки. Проте, варто відзначити, що у люблячій парі при прийнятті рішень завжди зважають на точку зору партнера.

Звичайно, у щасливій родині, як і у будь-який інший, можуть виникати труднощі. Відмінністю ж є те, що переживання таких подій дає можливість проявити турботу про іншого, згуртовує родину, надає почуття захищеності. У будь-якій ситуації щаслива родина завжди знайде вихід, який всіх задовольнить.

ОДИН ВДОМА

В якому віці можна залишати дитину вдома одну? Однозначної відповіді на це питання не існує: одні діти в 4-5 років можуть займатися на самоті і не потребують постійної уваги батьків, а інших і в 12 років страшно залишити без нагляду навіть на кілька хвилин. Кожна дитина індивідуальна, тож як визначити чи готова Ваша дитина залишитися вдома одна?

Тест на самостійність
1. Дитина може зайняти себе більше 2 - х годин і не звертається до вас кожні 5 хвилин за допомогою.
2. Дитина не боїться темряви і закритого простору: вона часто грає в кімнаті за зачиненими дверима і засинає без нічника .
3. Дитина чітко знає межу дозволеного: що можна, а що не можна робити (і чому не можна).
4. Дитина часто грає в рольові ігри, ставлячи себе на місце дорослих (в "доньки - матері", хворого і лікаря).
5. В іграх дитина не проявляє садомазохістських нахилів: вона розуміє, коли їй буде боляче і намагається уникнути болю, вона не намагається заподіяти біль тваринам, батькам, братам і сестрам.
6. Дитина вміє користуватися телефоном.
7. Дитина не мстива: вона не вміє подовгу таїти злість, виношувати план помсти, швидко "відходить" і прощає образи.
8. Дитина вміє адекватно оцінювати свої вчинки: "Я вчинив/вчинила погано - батьки будуть лаятися", "Я все зробив/зробила добре - батьки будуть задоволені".
9. У дитини вдома є певні обов'язки (прибирати іграшки, стелити собі постіль, і т.д.) і вона відповідально їх виконує.
10. Дитина дотримується режиму дня (їсть і лягає спати приблизно в один і той же час), причому батькам не доводиться постійно контролювати її. У "режимних" дітей більш розвинена внутрішня дисципліна (самодисципліна).

Позитивна відповідь хоча б на 8 з цих тверджень, свідчить про те, що Ваша дитина вже цілком готова ненадовго відірватися від Вас і не потребує щохвилинного контролю. Та як би там не було, погодьтеся, рано чи пізно все одно настане момент, коли доведеться випустити дитину, що подорослішала з під свого крила. І починати краще з 5-6 років. Чим довше Ви будете контролювати кожен крок дитини, тим більше у неї буде спокус накоїти щось заборонене, вперше залишившись на самоті.
Давати відчути смак самостійності потрібно поступово. При вмілому дозуванні самостійності дитина зможе відчути всі принади "дорослого" життя і навчиться обходити підводні камені.

У будь-якій справі головне - гарна підготовка. Тому перш, ніж залишати дитину одну в квартирі, трохи потренуйтеся. Для початку надайте дитині максимум свободи у вашій присутності і не контролюйте кожен її крок. Створіть так звану видимість повної свободи і самостійності, виділивши кілька годин для себе, наприклад прийміть ванну або Ви можете лягти спати. Створюючи дитині видимість своєї відсутності, Ви вчите її розраховувати тільки на себе. Частіше дозволяйте дитині самій господарювати на кухні. Нехай малюк сам наллє собі сік, зробить бутерброд і відкриє йогурт.

Починати залишати дитину одну краще з нетривалих відлучень, наприклад в найближчий магазин. За 20-30 хвилин дитина не встигне здійснити нічого жахливого, а лише відчує себе дорослою і самостійною. До 5-6 років діти вже більш-менш орієнтуються в часі і вміють користуватися годинником, тож перед відлученням докладно поясніть дитині коли Ви повернетесь. Коли Ви переконаєтеся, що дитина спокійно переживає Вашу півгодинну відсутність, можна поступово збільшити час.

Мають рацію ті, хто вважають, що порожня квартира таїть для малюка масу небезпек, і, перш ніж залишити дитину одну, слід переконатися, що вона зможе з ними впоратися.
Звичайно ж, будь-які батьки йдучи з дому, суворо попереджають чадо: «Нікому не відкривай!». Але чому ж так часто діти довірливо відчиняють двері стороннім людям?

Вся справа у тому, що в уяві дитини бандит – це огидний, злорадний і озброєний до зубів монстр. Природно, відкривати такому двері не можна. А сусідові Колі, напевно, можна, або ось цій симпатичній тітоньці, що назвалася листоношею. Звичайно, найпростіше – вимагати, щоб дитина взагалі не відповідала на дзвінок у двері. Але уявіть собі психологічний стан маленької людини, яка сидить в замкненій квартирі, куди хтось наполегливо дзвонить: відчуття досить неприємне.

До того ж мовчання далеко не завжди захищає від вторгнення непрошених гостей. Тому варто докладно обговорити з дитиною, як саме їй слід поводитися в подібних ситуаціях. Ще краще – регулярно програвати їх в особах або в ляльках, вносячи в сюжет нові різноманітні деталі і нюанси, а потім докладно розбирати допущені недбайливою лялькою помилки.
Складіть для дитини кілька «сценаріїв» її поведінки, коли вона залишається наодинці.

Наприклад ось такі:
У двері дзвонить міліціонер, листоноша, представник комунальних служб і т.д. – Запитати прізвище та ім’я, і зателефонувати батькам. Вони передзвонять у відповідну службу і запитають, надсилали вони свого співробітника чи ні. Впускати його все одно не можна, потрібно ввічливо попросити зайти пізніше.

Жінка з немовлям просить напоїти або переповити дитину, погорільці збирають вживані речі, старенька благає винести шматочок хлібця – поясніть дитині, що це явні аферисти, і, хоч вони і викликають жалість, пускати їх у дім і вступати з ними в будь-які переговори не можна ні в якому разі. Найкраще – ввічливо відповісти: «Вибачте, ми не зможемо вам допомогти» і відійти від дверей.

Незнайомець представляється другом батьків і повідомляє, що тато чи мама потрапили до лікарні, просять привезти його до них (або навпаки, живі і здорові, і чекають малюка у цирку чи зоопарку), – не відкривати ні в якому разі і негайно передзвонити батькам на мобільний, а якщо немає зв’язку з ними – ще комусь з родичів.

Нерідко діти довірливо повідомляють аферистам по телефону масу корисної інформації: своє ім’я, прізвище, адресу, рівень достатку в родині і т.д. Тому обов’язково обговоріть з дитиною, як потрібно реагувати на телефонні дзвінки незнайомців. Якщо той, хто телефонує запитує «Це …» і називає чуже ім’я – не поправляти його, а просто сказати «ви помилилися» і повісити трубку.

На запитання «Ти один вдома?» ні в якому разі не можна відповідати підтвердженням. Найкраще сказати, що тато чи мама зараз зайняті, і попросити передзвонити пізніше. Ні під яким приводом не можна повідомляти телефоном свою адресу, розповідати про подробиці життя й статки родини. На всі питання – просити передзвонити.

На щастя, пожежі, цунамі і землетруси трапляються не щодня. А ось воду чи світло комунальні служби можуть відключити несподівано в будь-який момент. Тому обов’язково купіть дитині кишеньковий ліхтарик, щоб їй було нестрашно заходити в туалет і ванну, і залиште біля раковини невеликий запас води.

На випадок дрібних травм у доступному місці завжди повинні бути: йод або зеленка, перекис водню, лейкопластир чи бинт, бальзам «Рятувальник».
Практично всім дітям хочеться дізнатися, хто живе в електричній розетці. Щоб уникнути самостійних досліджень, розберіть розетку разом з дитиною і розгляньте, як вона влаштована. Поясніть, чому Ви відключили перед цим пробки. Розкажіть, чим саме струм небезпечний для людини. Для подальшого знайомства можна придбати дитячий електричний конструктор. Задовольнивши свою цікавість, малюк навряд чи стане експериментувати з електрикою за Вашої відсутності.

Ріжучі та колючі предмети, безумовно, теж потенційно небезпечні. Але все ж краще навчити дитину правильно користуватися ними і самостійно справлятися з наслідками дрібних травм. Подалі варто прибирати тільки дуже великі і гострі ножі для м’яса, кухонні сокирки, леза для гоління і т.д.

Висота манить будь-яку дитину. Звичайно, мало хто свідомо вирішить сісти на поручні балкона, звісивши ноги вниз, але підставити стілець, щоб було краще видно, що відбувається у дворі, перехилившись через підвіконня, щоб відчепити мотузочку повітряної кульки, організувати операцію з порятунку сусідського кошеняти, застряглого на балконному бордюрі, – на це здатна майже кожна дитина. І, якщо Ви живете вище другого поверху, наслідки можуть бути трагічними.

Звичайно, найпростіше було б наглухо закрити вікна та балконні двері. Але, з одного боку, якщо у Вашу відсутність почнеться пожежа, дитина не зможе вибігти на балкон, де у неї було б набагато більше шансів на порятунок. З іншого боку, заборонений плід завжди манить, і, швидше за все, Ваше чадо все одно досить швидко зрозуміє, як справлятися з віконними і балконними клямками. Тому заборонами Ви мало чого досягнете.

Краще регулярно пояснювати, що падіння з висоти небезпечне. Спробуйте програти з ляльками різноманітні ситуації, які можуть привести до падіння, продумайте, як слід було вчинити ляльці в тому чи іншому випадку, щоб не потрапити у біду.

Особливо запеклим шукачам пригод можна продемонструвати, що відбудеться при ударі об землю целофанового пакету, наповненого водою. Правда, доведеться суворо попередити дитину, щоб вона ні в якому разі не влаштовувала «найгучніший у світі плюх», поки Вас немає вдома.

Давно помічено, що неприємності трапляються в основному з нудьгуючими дітьми. Тому подбайте, щоб дитині було чим зайнятися за Вашої відсутності.

• Пообіцяйте їй нагороду за якісно і вчасно зроблені уроки, придумайте цікаве завдання (наприклад, змайструвати подарунок татові на день народження), залиште касету з гарними мультфільмами, купіть цікаві ігри, які надовго привернуть її увагу.
• Великими буквами і чітко напишіть всі телефони, які можуть знадобитися дитині: мобільні та робочі телефони батьків; телефон когось із родичів, близьких друзів або сусідів, які швидко зможуть прийти на допомогу; номери міліції, пожежників, швидкої допомоги, служби порятунку. Повісьте листок поруч з телефонним апаратом. Для наочності поряд з кожним номером можна прикріпити впізнавані та зрозумілі дитині символи-малюнки. Не завадить, до речі, переконатися, що дитина вміє правильно набирати номер.
• Якщо у вас радіотелефон, добре б завести додатково і стаціонарний апарат. Переносна трубка може розрядитися, і дитина залишиться без зв’язку.

Ость так, дотримуючись нескладних правил, Ваша дитина зможете безпечно перебувати вдома наодинці, в той час як Ви займаєтесь нагальними справами. Важливо лише, щоб такі випадки не перетворювались на основний вид дитячого дозвілля, а самотність не ставала стилем життя.

Може здатися що у цьому переліку, занадто багато пунктів. Тим не менше, батьки, яких хвилює безпека власної дитини і які прагнуть виховати її обережною, впевненою у собі та здатною приймати рішення, знайдуть час на навчання. Заклавши основу безпеки в ніжному віці, Ви зможете пожинати плоди десятки років, відчуваючи опору і захист в особі Вашої живої, здорової і навченої правилам безпеки дитини.

 Випуск підготовлено:
фахівцями координаційного центру гуманітарної політики СумДУ, а саме:
•    Гендерного ресурсного центру
•    Соціально-психологічної служби
•    Центру підтримки сім’ї «Студентський лелека»