Вчитись бути батьками і сім’янинами потрібно все життя

В рамках ініціативи «СумДУ - заклад дружний до сім’ї» та проекту «Рівні можливості для здобуття професії молодими матерями-студентками у вищих навчальних закладах» ми раді запропонувати вам електронну розсилку (інформаційний бюлетень) «Сім’я як партнерство». Ми переконані, що вчитись бути батьками і сім’янинами потрібно все життя. Тож, пропонуємо долучитись до цього навчання!
Якщо у вас виникнуть запитання – ви можете задати їх нашим спеціалістам - психологам та педагогам соціально-психологічної служби СумДУ, надіславши на електронну адресу Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. .

 Теми сьогоднішнього випуску
1. Як уникнути конфліктів в сім'ї
2. Табу на сльози

Як уникнути конфліктів у сім’ї

У повсякденній метушні досить часто буває, що кохаючи один одного, чоловік і дружина не можуть знайти головного - розуміння. Звідси й розпалюється в родині більшість конфліктів. Вирази «ми розуміємо один одного без слів», сьогодні можна зустріти вкрай рідко. Таким похвалитися можуть, напевне, лише наші бабусі і дідусі, які пліч-о-пліч пройшли усе життя та пережили важкі часи, особливо війну. А нам, сучасному поколінню молоді, яке перебуває у постійному русі і вирішує купу питань, залишається притиратися один до одного, проходячи через низку сімейних конфліктів.

Вчені з'ясували, що конфліктні ситуації між подружжям можуть виникати через неузгодженість з «біологічним годинником» людини. Є люди «жайворонки», є «сови». Можливо, Ви з чоловіком/дружиною відноситесь до різних категорій, - у той час як один прокидається вранці бадьорим і вже планує майбутнє, інший ще спить і навіть не думає про те, що буде робити сьогодні. Але це всього лише припущення, на яке не варто зводити всі проблеми, що виникають в сімейному житті. Можливо, справа в іншому - у Вас просто не сумісні життєві позиції, наприклад, у вихованні дітей, фінансових питаннях.
Конфлікт у сім'ї не завжди несе в собі лише негатив, а в окремих випадках може навіть слугувати певним антидепресантом обридлого монотонного життя.

Найтиповішою помилкою у конфлікті є те, що подружжя часто починає відходити від теми, яка послужила причиною непорозуміння. В ході суперечки згадується усе, що  накопичилось, що хотілося сказати раніше, але якось забувалося або відкладалося на потім в надії: «А може виправиться?». Так робити ні в якому разі не можна! Проясніть для себе, що Ви з'ясовуєте і розбираєте одну проблему, яка виникла в даній ситуації на даний момент. А зовсім не те, що у Вас накопичилось, і що Ви вирішили вивантажити на бідного чоловіка/дружину. Так само не варто застосовувати погрози, наприклад: «Якщо ти сьогодні не займешся прибиранням, я піду на цілий день, залишивши тебе з маленькою дитиною, і не буду відповідати на дзвінки», або «Мені все набридло, я вимагаю розлучення». Якщо це неодноразово повторювати, то через якийсь час воно перестає діяти.

Ми пропонуємо діяти інакше. Заздалегідь передчуваючи конфлікт у родині, продумайте, що і як Ви будете говорити. Тоді й розмова не носитиме негативний відтінок, а Ви з'ясуєте стосунки спокійно. Та хіба взагалі можна назвати це конфліктом? Це просто роз'яснення своєму партнерові, що б Ви хотіли змінити в даній ситуації, і які шляхи рішення бачите. Проведіть самоаналіз наодинці. Це важко, скажете Ви, особливо, коли всередині все кипить і ось-ось виллється. А хто говорив, що життя - легке? Що подумати, перш ніж сказати, - легко? Особливо, коли це відбувається в конфліктній ситуації. Це вимагає зусиль, стримування емоцій, холодного розуму. Але з часом Ви переконаєтесь, що уникнути конфлікту в сім'ї набагато простіше, пояснюючи своє невдоволення і шукаючи разом шляхи його вирішення. Таким чином, Ви посилаєте один одному «Я - повідомлення», прислухаючись один до одного та розуміючи невдоволення кожної сторони. Скориставшись цими порадами, Ви зможете вирішувати суперечливі питання, не вдаючись до принижень та образ. Це дозволить надалі зміцнити ваші відносини і швидко вирішувати накопичені проблеми, обходячи стороною «сімейні баталії».
Успіху Вам і гармонії в сімейному житті!

Табу на сльози

На дитячому майданчику дворічні хлопчики не можуть поділити іграшку. Один з них активно відстоює право повністю володіти нею. Другий, в свою чергу, виявляється сильнішим і відбирає її у однолітка. Ображений хлопчик влаштовує гучну істерику, в конфлікт включається мама, намагаючись заспокоїти сина словами: «Ваню, заспокойся, ти ж дорослий хлопчик! Не поводься як дівчинка, хіба хлопчикам можна плакати?».
Метод не подіяв, мамі довелося взяти сина на руки і відвернути його увагу від епіцентру образи. Саме цього він і потребував, залишаючись, в першу чергу, дитиною для своєї мами, і не розуміючи, чому хлопчикам плакати не дозволяється.

Дійсно, важко собі уявити справжнього чоловіка, який за будь-якої невдачі починає лити сльози. Швидше за все, у всьому світі такого не зустріти! Але перш ніж перетворитися на чоловіка-стоїка, маленький хлопчик повинен навчитися висловити всі ті емоції, на які буде накладено табу в його майбутньому чоловічому образі. Пояснення дуже просте: не виражені дитячі сльози мають властивість трансформуватися в негативні дії дорослого чоловіка, які засуджуються не тільки жіночою статтю, а і суспільством в цілому.
Стриманий хлопчик - жорстокий чоловік!

Якщо проаналізувати поведінку негативних героїв романів в класичній літературі,  стає очевидним той факт, що коріння їхньої жорстокості тягнеться ще з дитинства. Зростають і виховуються вони, в основному, в багатодітних сім´ях, де матері не можуть приділяти їм належної уваги. У таких сім´ях з дитинства йде боротьба між дітьми за лідерство і любов батьків. Хлопчики розуміють, що сентиментами і сльозами не домогтися бажаних перемог, тому своє невдоволення тримають у собі. З раннього дитинства батьки привчають їх до самоконтролю, караючи за «слабохарактерну» поведінку. Сльози хлопчиків, викликані в результаті образи, повинні бути таємними, інакше покарання не оминути. У результаті, накопичені за довгі роки образи виповзають назовні у формі жорстокого поводження дорослого чоловіка.

Природна сутність поведінки засмученої дитини в тому, що через сльози проявляється почуття образи, і це відбувається незалежно від статевих відмінностей. Стримувати дитячі сльози не завжди варто, адже вони допомагають дитині звільнитися від негативу, а батьків часто дратує і злить такий спосіб прояву емоцій у сина. Але чому ж тоді народна мудрість: «Поплач, і тобі стане легше» однозначно призначена для жінок, якщо в її розумінні немає звернення до певної статі?
Так, саме суспільство і ментальність закріплюють у процесі виховання неписане правило про те, що хлопчикам плакати не можна. Але, з іншого боку, це ж суспільство говорить, що жорстоких чоловіків обмежували в дитинстві в любові та увазі. І ніхто не замислюється над тим, що хлопчики мають потребу в тому, щоб «виплакати» свої проблеми і кривди, щоб у дорослому житті не зганяти їх за допомогою жорстокості і агресивності. Ось звідки коріння росте.
Який примхливий хлопчик!

Інколи можна почути від оточуючих, що Ваш син - вередлива дитина. Це неприємно, але факт залишається фактом: примхи у зростаючих малюків з’являються завдячуючи батькам. Адже таким чином хлопчик хоче привернути Вашу увагу і домогтися свого. А Ви ігноруєте, караєте, кричите, вважаючи, що за допомогою батога загартовується чоловічий характер. Такі методи виховання діють далеко не на всіх.
Дитячі капризи, що переростають в істерики - це крик про допомогу, іншими словами, Ваш син «кричить» про те, щоб Ви підтримали і направили його дії в правильне русло. А ще він дуже хоче, щоб Ви зробили це непомітно, нібито вихід знайшов він сам. Адже потім його похвалять і дадуть «пряника». Тому, якщо Ви бачите, що син засмутився і ось-ось почнеться те, чого Ви так хочете уникнути, не лайте його за природні сльози, читаючи моралі про поведінку справжніх чоловіків, а почекайте, поки вся образа не «виплачеться», і заспокойте, направляючи дитячі думки в іншу сторону.

Висока самооцінка і сльози
Якщо батьки постійно порівнюють погану поведінку сина зі «зразковою», на їхню думку, поведінкою його однолітка, який не переймається і не плаче, у дитини може сформуватися почуття протесту і ревнощів, які вплинуть на рівень його чоловічої самооцінки. Знайте, що «зразкова» поведінка часто свідчить про те, що дитина побоюється відверто висловлювати свої емоції, боячись розчарувати батьків негативними, на їхню думку, реакціями, проявом яких вона не зможе заслужити їхньої любові. Дитина не повинна думати, що любов потрібно заслужити, інакше постраждає її самооцінка.
В ранньому дитинстві чоловіків з високою самооцінкою не обмежували в прояві «слізних» емоцій, тому «перетравлені» і адекватне виплеснуті образи не викликають у них необхідності в компенсації і прояві того, що вже прожито.

Таїнство сліз
На психологічному тренінгу один з учасників відверто розповів про те, що з дитинства в ньому гартували чоловічий характер. Він не мав права розчаровуватися і проявляти слабкість, тому що батьки засуджували такі реакції. Цей хлопець виріс і став лікарем, бо цього хотіла його мама. Його поведінка і цілі далекі від образу справжнього чоловіка, так як всі думки спрямовані на те, щоб звільниться від накопичених за довгі роки образ. Його енергія не вільна для того, щоб ставити перед собою цілі переможця. Розповідаючи свою історію життя, він не міг стримати сліз гіркоти, розчарувань і образи на своїх батьків. У цей піковий момент одна з учасниць хотіла його підтримати словами: «Льоша, ти ж чоловік, не треба плакати!». На що психотерапевт відповів замість нього: «Він, в першу чергу, жива людина, яка може виявляти будь-які емоції незалежно від статі. Тут немає його мами, яка засуджувала і виховувала, як їй здавалося, правильно, тому він і прийшов на тренінг».

Цьому учаснику пощастило, він звільнився від тягаря нав´язаного йому образу «героя» і тепер зможе самостійно ставити і досягати цілей. Можливо, він стане відомим лікарем, і часто стикаючись зі сльозами пацієнтів, зможе їх заспокоїти, давши можливість виплакати всі розчарування.
Чоловічі сльози - це таїнство, яке може здійснитись, не даючи можливості трансформуватися в негативний образ жорстокості, злоби чи агресії. І якщо Ви станете свідком цього таїнства, зумійте адекватно відреагувати і зрозуміти їх причину.

Випуск підготовлено:
фахівцями координаційного центру гуманітарної політики СумДУ, а саме:
•    Гендерного ресурсного центру
•    Соціально-психологічної служби
•    Центру підтримки сім’ї «Студентський лелека»