З початку нового навчального року Кімната для батьків з дітьми «Студентський лелека» радо зустрічає як вже знайомих постійних відвідувачів, так і нових, серед яких - немало студентських сімей СумДУ з дітками ясельного віку. З однією з таких мам ми і поспілкувалися.

Мама, Щербакова Альона, виховує 2-х дітей: 3-річну доньку Вероніку та 1-річного сина Лева.

На запитання «Як Вам вдається поєднувати материнство з навчанням?» Альона відповідає: «Мені доводиться поєднувати материнство не тільки з навчанням, а й з роботою. На цей час я вважаю, що нічого складного в цьому не має. Потрібна лише віра в себе, сила волі та цілеспрямованість. А ще - люди, які можуть допомогти з доглядом за дітьми. Саме таку підтримку я знайшла у Центрі підтримки сім’ї «Студентський лелека».

Коли Альона була вагітною другою дитиною, то з розмов з однокурсниками дізналася про дитячу кімнату в університеті. А потім підійшов час, коли довелося скористатись цими послугами. «В моїй сім’ї всі працюють: і чоловік, і бабусі, і сестра. Тому залишати дітей немає на кого. Водночас, мені потрібно відлучатися, хоч і не надовго. Тому мені і стали в нагоді послуги Центру підтримки сім’ї СумДУ. Одразу скажу – не жалкую ні на мить», - зізнається молода мама.

Альна говорить, що її дітям дуже подобається відвідувати «Студентського лелеку»: «Мені здається, що мій син Лев став зрозуміліше розмовляти, у нього  в лексиконі з’явилися нові слова. Він, врешті-решт, став проситися на горщик. Просто скопіював дії старших дітей - всі ходять до туалету і він повинен також. Як наслідок, у мене зникла проблема з використанням підгузків. А дочці настільки подобається, що вона відмовляється ходити до садочка, каже: ”Навіщо мені ходити до садочка, а потім до школи, якщо я вже ходжу до університету. Я вже досить доросла”. Перебування моїх дітей в кімнаті дуже позитивно на них впливає. Вони стають більш самостійними, краще відчувають свої потреби і виражають їх. Така кімната це і не садочок, де весь час чітко організований, але вже і не домівка, і тому діти почуваються самостійними, але захищеними, дорослими, але під наглядом. Вони проводять свій час за своїми інтересами та потребами. Мені дуже зручно, що в нашому ВНЗ є такий центр. Вважаю, що мені, як і багатьом іншим студентам, пощастило, що діти можуть відвідувати кімнату «Студентський лелека», в той час, коли батьки отримують освіту. Для мене ця кімната стала своєрідною «паличкою-виручалочкою».