Гіперактивні діти ще змалку своєю поведінкою наче кидають виклик оточенню. Вони не схожі на інших дітей, їх поведінка різко виходить за рамки звичної для дітей їх віку.

Вчителі та вихователі говорять про гіперактивних дітей, що вони постійно бігають, крутяться, постійно кудись лізуть. Часто дорослі, особливо батьки, називають їх «дзигами», не здатними всидіти на місці. Серед дітей свого оточення гіперакивні діти часто є причиною конфліктів.

Гіперактивні діти відчувають дефіцит рухової самоактуалізації. Правила дитячих закладів не дають їм змоги завжди вільно рухатись. Вдома, як правило стомлені надвечір батьки теж прагнуть обмежити активність дитини, роблячи їй зауваження. Її наказують частіше за інших. Але, частіш за все, звичайні покарання й нотації не приносять очікуваного результату. Незважаючи на такі зусилля, дитина продовжує поводитися «погано», ускладнюються взаємини між цією дитиною та оточуючими її дорослими.

Такі діти потребують особливої уваги, розуміння, активності, а часом, і креативності дорослих. Існує думка, що гіперактивність не є відхиленням від норми, а являється особистісною рисою, так би мовити, людини ХХІ-го століття. Це пристосування, що виникло внаслідок еволюції. Причиною його появи є необхідність оріентуватися у все мінливому та стрімкому оточуючому світові. І тому, завданням батьків є забезпечення різнопланової та конструктивної активності дитини, яка сприятиме її розвитку та самореалізації. Проте, існують і інші правила поведінки для батьків гіперактивних дітей.

Рекомендації батькам гіперактивних дітей:

1. Дотримуйтесь «позитивної моелі». Хваліть дитину у кожному випадку, коли вона цього заслуговує. (Пам'ятайте, що гіперактивні діти ігнорують зауваження, але чутливі до найменшої похвали).

2. Уникайте фізичних покарань. Ваші стосунки з дитиною повинні базуватись на довірі, а не на страхові. Вона має завжди відчувати вашу допомогу та підтримку.

3. Частіше говоріть «так», уникайте слів «ні», «не можна».

4. Давайте змогу дитині використовувати надлишкову енергію. Корисною є щоденна фізична активність просто неба – тривалі прогулянки, біг, спортивні занятття. Урізноманітнюйте активність дитини відвіданням дитячих гуртків. Проте, не втомлюйте дитину. Вона має це робити з задоволенням та власним бажанням.

5. Визначте для дитини рамки поведінки: що «можна», а чого – «ні». Якщо ви будете все дозволяти, це не принесе користі. Гіперактивні діти мають упоратися зі всіми звичними для дітей їх віку завданннями, вимогами, проблемами.

6. Жорстко вимагайте дотримуватись ЛИШЕ правил, що стосуютьс безпеки та здоров'я дитини та її оточення. Щодо інших – будьте лояльними.

7. Проводьте з дитиною більше часу. Поведінка вашої дитини – це її спосіб привернути до себе увагу.

8. Вдома дотримуйтесь чіткого режиму дня. Прийом їжі, сон, прогулянки, ігри мають відбуватися в один і той самий час. Нагороджуйте дитину за дотримання режиму.

9. Працюйте з дитиною (розвиваючі вправи, навчання) на початку дня, а не ввечері.

10. У сім'ї має бути спокійна атмосфера. Було б добре, щоб дитина мала свою кімнату.

11. Намагайтесь уникати великого скупчення людей. Перебування на базарах, у торгівельних центрах погано впливає на дитину.

12. Оберігайте дитину від перевтоми. Контролюйте перегляд дитиною телевізору, зводячи його до необхідного мінімуму.

13. Стежте, щоб дитина висипалась.

14. Доручіть дитині деякі домашні справи, які необхідно виконувати щодня. Якщо дитина ще мала, виконуйте це разом, залучаючи дитину в якості «помічника».

15. Заведіть «щоденник успіху», де занотовуйте кожен гарний вчинок, кожне досягнення дитини. Робити це можна, наклеюючи наклейку, малюючи зірочку і т. ін.

16. Пам'яайте, ваш спокій – найкращий приклад для дитини.

З використанням матеріалів газети «Психолог», веб-сайту «У психолога».