Важливість грудного вигодовування, непевне, ні у кого не викликає сумніву. Але чи багато хто знає про те, до якого віку потрібно годувати дитину груддю? Саме природнім підходам до цього питання присвячена дана стаття.
Антрополог Katherine Dettwyler (Texas A&M University, 1994 р.) виявила, що нормальною та природною – не пролонгованою – є тривалість грудного вигодовування для сучасних людей до 2,5-7 років.
Культура сучасного грудного вигодовування сильно відрізняється від споконвічної і підштовхує нас до сприйняття «нормальним» відлучення від груді у досить ранньому віці. В той же час у літературі біблійських часів відлучення у віці трьох років згадується не одноразово і в деяких куточках земної кулі зберігається і донині.
З точки зору антропології (науки, яка вивчає походження та еволюцію людини) очевидно, що грудне вигодовування, також, як і інша активність людей, є не тільки біологічним процесом, а й діяльністю, обумовленою певними традиціями. Як біологічний процес, грудне вигодовування має тверде підґрунтя і було вирішальним у виживанні біологічного виду «людина».
Як традиція, грудне вигодовування зазнало різного роду модифікацій внаслідок певних вірувань та уявлень, і не тільки тих, що стосуються безпосередньо здоров’я немовляти та його харчування, а й тих, що стосуються особливостей періоду раннього дитинства та поглядів на «правильні» взаємовідносини між матір’ю - дитиною та матір’ю - батьком. Крім того, практика грудного вигодовування потрапляє під вплив таких чинників, як релігійні вірування, щоденна трудова зайнятість матері, ідеї про персональну незалежність та автономію.
Величезна ціна за відсутність грудного вигодовування добре продемонстрована негативними наслідками для здоров’я дітей як країн третього світу, так і західних індустріалізованих. Ціну, яку ми платимо інтелектуальним та емоційним розвитком дитини, виміряти важче, але повільно накопичуваний досвід доводить, що ця ціна може бути така ж висока та далеко сягаюча, як ціна фізичного здоров’я.
Дослідження, проведені у 64 «традиційних» громадах (населених «примітивними», на наш погляд, людьми), довели, що до того часу, поки не було широкої пропаганди західних продуктів штучного дитячого харчування, діти по всій земній кулі зазвичай годувались груддю до 3-4 років. До початку 20-ого століття, матері Японії та Китаю годували груддю своїх дітей до 4-5 років.
Як представники приматів класу ссавців, люди успадкували базову модель грудного вигодовування приматів. Африканські великі мавпи (горіла та шимпанзе) – наші найближчі родичі з приматів - розділяють більш ніж 98% генетичного матеріалу з сучасною людиною. Резонно зробити припущення, що наші попередники унаслідували модель грудного вигодовування та відлучення від груді, подібну до притаманної Африканським великим мавпам.
Нижче будуть продемонстровані різні гіпотези про природній вік відлучення від груді у представників Homo sapiens, відштовхуючись від таких показників, як тривалість вагітності, час прорізування зубів, дозрівання імунної системи та інші. При цьому під «відлученням від груді» прийнято розуміти повне припинення грудного вигодовування, та визнається введення немолочного харчування в раціон дитини задовго до того, як відлучення має статись.
У всіх представників приматів та в різних популяціях людей діти отримували додаткове харчування з раннього віку. В більшості популяцій на додаток до різних ліків та витворів на кшталт пустушок приблизно з 6-и місяців дітям поступово вводилась тверда їжа.
Відмічено, що примати, в порівнянні з іншими ссавцями, мають довший період вагітності та повної залежності немовляти, довшу тривалість життя, відносно великий до розміру тіла мозок. Ті примати, які мають досить крупних новонароджених (співвідношення ваги новонародженого та ваги дорослого), мають довший період вагітності, пізніше відлучаються від груді, пізніше дозрівають статево, мають більший розмір мозку новонародженого та дорослого.
Таким чином, можна зробити припущення, що люди, які є крупними приматами з відносно крупними новонародженими, мають, серед іншого, пізніше відлучати від груді своїх дітей.
За іншим твердженням, у крупних приматів відлучення від груді відбувається тоді, коли дитинча досягає певної ваги, а саме, коли вага стає в 4 рази більшою за вагу при народженні, незалежно від віку, коли дитина її набере. Якщо слідувати цій моделі, то за середніми показниками хлопчики у нас народжуються з вагою 3,27 кг. Збільшення ваги в 4 рази означає вагу в 13,08 кг, яку хлопчики набирають приблизно у віці 27 місяців. Для дівчаток середня вага при народженні складає 3,23 кг, збільшення у 4 рази (12,92 кг) настає приблизно у 30-місячному віці.
Таким чином, у сучасному світі діти збільшують свою вагу від народження в 4 рази у віці між 2 та 3 роками. Звісно, дитина, набирає вагу не лише за рахунок грудного молока, а й за рахунок прикорму, тому можна зробити висновок, що вік відлучення від груді буде наближений до 3 років у громадах, де превалює здорове населення та добре забезпечення харчуванням, та між 3 та 4 роками в громадах, для яких характерне скудне харчування та достатньо високий рівень захворюваності.
Альтернативним є погляд на відлучення від груді в залежності від прогресу досягнення ваги дорослого.
Такий зв'язок простежується у багатьох ссавців. Наприклад, примати відлучають своїх малюків від груді, коли вони досягають однієї третини ваги дорослого. Виходячи з цієї моделі, представники Homo sapiens мають припиняти грудне вигодовування у віці 4-7 років.
Інший погляд на час відлучення від груді базується на залежності від тривалості вагітності. У найближчих родичів людини – шимпанзе та горіли – тривалість грудного вигодовування в більш ніж 6 разів перевищує тривалість вагітності. Виходячи з цієї моделі, природній вік відлучення від груді у людини має припадати на 54 місяці, або 4,5 роки.
За ще однією гіпотезою час відлучення від груді може залежати від часу прорізування першого постійного молярного зубу. У багатьох приматів дітлахи відлучаються від груді в той час, коли з’являється перший молярний зуб. Такий зв'язок наштовхує на припущення, що люди мають відлучати свої дітей від груді у віці 5,5-6,0 років. Час прорізування зубів у людей знаходиться під чітким генетичним контролем, зазнаючи лише незначного впливу від зовнішніх умов. Навіть серйозні захворювання та скудне харчування не впливають суттєво на схему прорізування зубів у дітей. На думку одного з науковців, виглядає абсолютно резонним те, що час початку «дорослої» дієти співпадає з появою першого постійного моляру, так як цей зуб підвищує здатність дитини пережовувати їжу. Це дає можливість дитині виживати без грудного молока.
Дозрівання імунної системи до рівня дорослої людини припадає на 6-річний вік - час, коли з’являється перший молярний зуб. Той факт, що у дітей імунна система не зріла до 6-річного віку цілком прийнятний, якщо ми припустимо, що активний імунітет дитині, яка годується груддю до цього віку, забезпечується грудним молоком. Цілком можливо, що прорізування першого постійного молярного зубу співпадає з досягненням імунної зрілості рівня дорослої людини, що дозволяє дитині імунологічно виживати без грудного молока.
Можливо, що і харчова і імунологічна користь від грудного вигодовування триває до 6-ирічного віку. Можливо, що взаємозв’язок між відлученням від груді, прорізуванням першого постійного молярного зубу та досягненням імунної зрілості рівня дорослої людини зумовлені різними генетичними факторами, які впливають на розвиток приматів.
В певному сенсі у сучасному світі діти можуть бути безпечно відлучені від груді до 6-річного віку тому, що ми маємо достатнє харчування, відносно низький рівень захворюваності та високий рівень медичного обслуговування. Крім того, у порівнянні з минулим, ми маємо іншу текстуру їжі та її харчову цінність. Тому ми не маємо чекати відлучення від груді до 6 років, доки їжа буде відповідати можливостям маленьких дітей.
В тих популяціях, де діти мають змогу годуватись груддю «так довго, як вони цього хочуть», батьки зазвичай говорять про самовідлучення у віці між 3 та 4 роками. Таким чином, 3-4 роки є «природнім віком відлучення від груді» в популяціях з відносно стабільними запасами безпечного для маленьких дітей харчування.
Материнське молоко – це більше ніж продукт, який має харчові та імунологічні переваги для дітей, які його отримують, грудне вигодовування – це більше, ніж процес передачі материнського молока від матері до дитини.
Грудне вигодовування – це особливі взаємовідносини між матір’ю та дитиною, в ході яких формується фізичне, інтелектуальне та емоційне благополуччя дитини. Генетичні зміни не відбуваються також швидко, як зміни в нашій культурі, тому, мабуть, зарано говорити про «примітивність» чи «непотрібність» тривалого – до кількох років - грудного вигодовування.
Сучасне суспільство може частково замінити імунологічні властивості грудного молока завдяки антибіотикам та вакцинації. Але фізичні, інтелектуальні та емоційні потреби дитини залишаються. Так само, як штучна молочна суміш ніколи не зможе зрівнятись з материнським молоком, гумова соска пляшечки або пустушки ніколи не замінить теплої, м’якої груді, а твердий та холодний матрац колиски не дасть тепла маминого тіла.
Таким чином, медичні працівники, члени родини, друзі, знайомі і навіть незнайомі мають визнати, що наші діти, так само, як і їхні родичі-примати, очікують на отримання всіх переваг грудного молока та грудного вигодовування мінімум до 2,5 років. І зовсім немає резону підозрювати, що користь від грудного вигодовування для немовлят, яка продемонстрована чисельними дослідженнями, різко зникає або перетворюється на шкоду на наступний день після другої річниці дитини. На сьогодні найбільший авторитет в сфері медицини – Всесвітня організація охорони здоров’я – рекомендує продовжувати грудне вигодовування до 2-х років та більше.
Коли жінка вирішує відлучати дитину від груді, вона може керуватись різними мотивами. Але без сумніву, не останній з них – це відповідь на очікування соціуму, який вважає, що дитина ВЖЕ має бути відлучена. Жінці може бути нелегко продовжувати годувати груддю в той час, коли інші переконані, що дитина більше НЕ потребує цього.
В той же час спеціалісти стверджують, що ідеальним є «переростання» дитиною потреби в грудному вигодовуванні. Грудне молоко продовжує бути корисним для малюка доти, доки мати його годує.
Величезний багаж доказів демонструє, що задоволення потреби дітей перших років життя бути під постійною опікою в результаті дає незалежних, самодостатніх, фізично та емоційно здорових особистостей. Один зі спеціалістів Американської Академії Педіатрії говорить: «Не існує доказів того, що тривале грудне вигодовування сприяє виникненню у дитини почуття залежності або шкодить яким-небудь іншим чином.
Напроти, багато батьків груднічків з гордістю говорять, що їхня дитина незалежна та здорова». Доктор Вільям Сіарс підтверджує: «Найбільш фізично та емоційно здорові діти з моєї практики ті, хто отримував грудне молоко більше року».
Зміна в рекомендаціях щодо вигодовування дітей та вік відлучення від груді тісно пов’язані зі змінами в сімейному укладі, які розвивались паралельно індустріальній революції. Жінка, яка мала якнайскоріше стати до роботи, інколи, навіть, не могла собі дозволити годувати малюка груддю взагалі, а тим більше тривалий час.
Цікавим виявилось з’ясування думки про грудне вигодовування серед самих малюків. В Австралії провели дослідження серед матерів, які годували дітей до двох років та більше (107 матерів у віці 21-45 років (в середньому 34 роки) та 114 дітей віком 24-78 місяців (в середньому 36 місяців)). Коли дітей запитували, чому вони годуються груддю, майже всі відповідали, що їм подобається молоко і що це робить їх щасливими. Також вони говорили, що грудне молоко на смак «таке ж добре, як шоколад» та «краще, ніж морозиво».
Якщо ми не знаємо оптимальної тривалості грудного вигодовування, то, з позицій керованого дитиною відлучення, можна стверджувати, що принаймні діти це знають.
Окремо хотілось би розвіяти міф щодо «некорисності» грудного молока після виповнення дитині 1 року. За даними ВООЗ та ЮНІСЕФ, 500 мл грудного молока на добу на другому році життя забезпечує близько 30% енергетичних потреб дитини, 38% потреби у білках, 45% потреби у вітаміні А, 95% потреби у вітаміні С.
А щодо міфу про псування форми груді внаслідок тривалого грудного вигодовування, то аналіз звернень жінок до клінік пластичної хірургії продемонстрував, що, незалежно від досвіду грудного вигодовування, жіноча грудь може втрачати форму після 30-и років.
Перш за все, форма груді є генетично-обумовленою. Крім того відмічено вплив зовнішніх факторів на форму жіночої груді – наприклад, паління, яке значно знижує рівень в шкірі жінки особливого білку, що надає пружності. А якщо мама-годувальниця не зловживає зціджуваннями, добре підібрала білизну (бюстгальтер) за розміром, то вірогідність зіпсувати «форми» зводиться до мінімуму.
Наприкінці хотілось би зазначити, що обираючи тип вигодовування маляти, чи тривалість грудного вигодовування, батьки врешті-решт приймають рішення, яке матиме наслідки для здоров’я дитини протягом всього подальшого життя.
