Вчитись бути батьками і сім’янинами потрібно все життя
В рамках ініціативи «СумДУ - заклад дружний до сім’ї» та проекту «Рівні можливості для здобуття професії молодими матерями-студентками у вищих навчальних закладах» ми раді запропонувати вам електронну розсилку (інформаційний бюлетень) «Сім’я як партнерство». Ми переконані, що вчитись бути батьками і сім’янинами потрібно все життя. Тож, пропонуємо долучитись до цього навчання!
Якщо у вас виникнуть запитання – ви можете задати їх нашим спеціалістам - психологам та педагогам соціально-психологічної служби СумДУ, надіславши на електронну адресу Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
.
Теми сьогоднішнього випуску:
1. Вчимося розуміти темперамент дитини
2. Патріархат небезпечний для чоловіків
Вчимося розуміти темперамент дитини
За останні десятиріччя засоби зв’язку суттєво розвинулись. Тим не менше, такі явища, як ізоляція, самотність і проблеми у спілкуванні зустрічаються в нашому суспільстві достатньо часто. Через спілкування ми виражаємо свої думки і емоції, самостверджуємось. Для самоствердження необхідно відверто виражати свою думку та інтереси, захищати свої права та не порушувати прав інших людей. Ефективно спілкуватись – означає не тільки прямо і чітко формулювати свої думки, але і уважно вислуховувати іншого.
Ефективне спілкування дуже важливо для вирішення непорозумінь, які є невід’ємною частиною нашого життя. Інколи ці непорозуміння викликані розбіжностями між людьми, а інколи вони відбуваються через відсутність або недостатність розвитку певних навичок спілкування.
Діти, як і всі люди, в однакових ситуаціях поводяться по-різному. Це відбувається тому, що всі ми від народження маємо різні темпераменти.
Слово «темперамент» походить від латинського слова «tempero», що означає змішувати в належній кількості. Коли ми говоримо про темперамент, ми маємо на увазі певний темп нервової системи.
Вважається, що сангвінік і флегматик – це сильні та врівноважені типи нервової системи. Холерик – сильний та неврівноважений тип, а меланхолік – слабкий та неврівноважений. Сильні типи спроможні краще вирішувати одні питання, слабкі – інші. Жодний темперамент не є гарним або поганим. Але кожний має як позитивні, так і негативні властивості.
Чому для батьків важливо замислюватись про темперамент своїх дітей?
Ми не в змозі вибирати темперамент ні собі, ні своїй дитині. Змінити темперамент також неможливо – він зумовлений швидкістю протікання нервових процесів, що є непідконтрольним волі людини. Розуміння цього допоможе батькам передбачити реакції дитини, запобігти складним ситуаціям і стресам, а також створити умови для її успішного соціального розвитку.
Сангвінік
Активний, дієвий, енергійний, легко адаптується до всього нового, настрій швидко змінюється, але він переважно позитивний. У спілкуванні – здебільшого приязний та емоційний. У діяльності не виносить одноманітності.
Флегматик
Повільний, неквапливий, з врівноваженим настроєм. У спілкуванні – рівний та спокійний. У діяльності проявляє ґрунтовність, переважно доводить справу до кінця.
Холерик
Швидкий, рухливий, неврівноважений, з різкими змінами настрою. У спілкуванні – прямолінійний, запальний та нетерпимий. Пристрасно береться до справи, яка його цікавить, але порівняно швидко вичерпує запас енергії.
Меланхолік
Вразливий, відлюдний, пасивний, важко сприймає все нове. Уникає спілкування з незнайомими людьми, часто бентежиться. У звичних умовах працює спокійно і продуктивно.
Зрозуміло, що людину з «чистим» темпераментом зустріти можна доволі рідко. Адже переважним чином в людських характерах присутні ознаки всіх основних чотирьох типів темпераменту. Характер визначається не тільки вродженими особливостями, але і надбаними якостями, які формуються під дією оточення дитини. Кожний характер потребує своїх способів впливу. Батьки у своїй поведінці мають враховувати характер дитини, прилаштовуватися до неї.
Ось які прояви поведінки дорослого є згубними для розвитку активності дитини у ранньому віці:
- висловлювання недовіри можливостям малюка;
- карання дитини за прояви нею активності в різних формах
- висміювання її невдалих самостійних спроб
- відсутність терпіння, штучне пришвидшення дій малюка
- звичка все робити за дитину («Швидше буде!»)
- втручання у діяльність малюка, коли він не потребує допомоги.
Визначтесь з переліком справ, які дитина може виконувати самостійно.
Не розраховуйте на досконале виконання малюком розпочатої справи, не порівнюйте дорослий стандарт якості з дитячим.
Схвалюйте не лише результат діяльності, яким би він не виявився, але й самі активні спроби дитини його досягти.
Усвідомте типові помилки малюка. Знайдіть час, коли дитина перебуває у доброму гуморі, оберіть спокійний тон і покажіть дитині, як їх уникати.
Іноді причини проблем у спілкуванні з дитиною криються у самих батьках. Такими причинами можуть бути:
- неготовність до відповідального батьківства;
- народження малюка іншої статі (чекали хлопчика – народилася дівчинка);
- схожість дитини з неприємним родичем;
- обмеження спілкування з малюком тільки виховними та дисциплінарними темами, які втомлюють обидві сторони, продукують емоційне відчуження.
Як поводитися, якщо дитина уникає спілкування?
1. Приймати її такою, яка вона є.
2. Розуміти її характер, спиратися у спілкуванні на сильні та позитиві риси вдачі дитини.
3. Будувати довірливі взаємини з дитиною, бути цікавим їй.
4. Любити не за щось, а просто так, тому що вона є, що саме така, що рідна.
5. Говорити та демонструвати дитині наскільки вона дорога, важлива та необхідна.
6. Супроводжувати приємні слова («Як добре, що ти в нас є», «Мені так добре з тобою», «Ти мені подобаєшся») ласкавими дотиками, обіймами, погладжуваннями.
7. Привітно дивитись дитині у вічі, щиро посміхатися їй.
8. Не приховувати від неї свої негативні почуття, незадоволення чимось, не накопичувати негативні емоції.
9. Не використовувати узагальнених негативних оцінок в разі поганої поведінки дитини («Ти нехороша», «Ти недобра»). Краще сказати : «Ти хороша, але зараз вчинила недобре».
10. Засуджувати дії, але не почуття дитини, якими б вони не були приємними для вас.
Іноді причиною проблем у спілкування з дитиною може бути відмінність темпераментів та характерів батьків і самої дитини.
Як батьки ми можемо навчитись пристосовувати власний характер до характеру дитини. Ми також можемо навчити дітей працювати над своїм характером для того, щоб вони були у злагоді з іншими людьми. Рекомендуємо поміркувати над порадами, що наводяться нижче:
- робіть так, щоб ваша власна поведінка, ваші повчання і дисциплінарні заходи відповідали темпераментові вашої дитини
- вчіть свою дитину знаходити вихід із ситуацій, що з огляду на її темперамент можуть виявитися складними для неї
- приймайте темперамент і таланти своєї дитини. Плануючи заняття, виховуючи дитину і граючись з нею, враховуйте її унікальні характеристики.
Патріархат небезпечний для чоловіків
Для відновлення справедливості в цьому номері бюлетеню більше уваги буде приділено чоловічому питанню.
Багато сказано і написано про те, як негативно патріархальні принципи впливають на жінку. Але "бути чоловіком" в добу патріархату не менш важко. Чоловіки змушені носити деякі типові маски, до яких заохочує їх наша культура. Суспільство, приміром, не схвалює чоловіків, які висловлюють свою емоційність - якщо тільки це не агресія і гнів. Всі інші людські почуття вважаються "бабськими". Одне з основних сьогоднішніх чоловічих страждань - почуття відчуженості, відрізаність від власних почуттів, схильність розглядати жінок як далеких і небезпечних істот. До чинників, які призводять до формування таких уявлень, належать наступні.
Ідея статевої відмінності
В суспільстві, де влада і привілеї належать одній групі людей (чоловікам) за рахунок іншої групи (жінок), панівна група має явну зацікавленість у підкресленні відмінностей між ними - фізіологічних і психологічних. Внаслідок цього чоловіки привчаються ховати почуття, які традиційно вважаються жіночими, наприклад, чуйність, ніжність, спільність. При цьому виникає почуття власної неспроможності в емоційних відносинах.
Відсутній батько
Під час психотерапії багато чоловіків відкривають в собі глибоку скорботу через відсутність в їх дитинстві татів. Тато може бути відсутнім фізично (розлучення), але частіше емоційно - як правило, він не бере участі в догляді за дитиною. Таким чином, у хлопчика відсутня реальна модель поведінки чоловіка, з якої він міг би взяти приклад, та, надалі, він мало що може реально протиставити загальним стереотипам і такій же відсутності інформації у його однолітків. Батько свого часу також виріс у суспільстві, в якому чоловіки стримували свої почуття і, таким чином, були емоційно відсутніми для своїх дітей. Його син, скоріш за все, також навчиться цінувати стриманість і самоконтроль, а емоційний словник у нього буде обмеженим, містити в собі лише різні ступені злоби.
Заперечення відповідальності
Коли чоловіки говорить: "Вона змусила мене це зробити" або: "Я нічого не міг з собою вдіяти, я просто збожеволів", то він заперечує свою відповідальність. Найбільш частим виправданням чоловіків, які проявляють насильство по відношенню до жінок є: «Вона цього заслуговує», найбільш частим вибаченням – «Я втратив контроль».
Існує дві типові чоловічі реакції на емоційні травми - висхідний шлях, що піднімає чоловіків над травмами, і низхідний, що дозволяє в них поринути: наприклад, втопити в алкоголі.
Сумна статистика щодо становища «сильної» статі у патріархальному суспільстві:
• чоловіки живуть в середньому 62 роки, що на 12 років менше середньої тривалості життя жінок;
• чоловіки мають найвищі у світі темпи зростання захворювання на ВІЛ/СНІД та туберкульоз;
• приблизно третина з них не може залишити по собі нащадків через безпліддя;
• майже кожний п'ятий хворів на недугу, що передається статевим шляхом;
• чоловіки становлять понад 80% самогубців і переважну кількість тих, хто переніс інфаркт чи інсульт;
• вони потерпають від неможливості отримати андрологічну медичну допомогу чи консультацію;
• при розлученні чоловіки мають менші права на опіку над дітьми.
Випуск підготовлено:
фахівцями координаційного центру гуманітарної політики СумДУ, а саме:
• Гендерного ресурсного центру
• Соціально-психологічної служби
• Центру підтримки сім’ї «Студентський лелека»
