Вчитись бути батьками і сім’янинами потрібно все життя

В рамках ініціативи «СумДУ - заклад дружний до сім’ї» та проекту «Рівні можливості для здобуття професії молодими матерями-студентками у вищих навчальних закладах» ми раді запропонувати вам електронну розсилку (інформаційний бюлетень) «Сім’я як партнерство». Ми переконані, що вчитись бути батьками і сім’янинами потрібно все життя. Тож, пропонуємо долучитись до цього навчання!
Якщо у вас виникнуть запитання – ви можете задати їх нашим спеціалістам - психологам та педагогам соціально-психологічної служби СумДУ, надіславши на електронну адресу Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. .

 Теми сьогоднішнього випуску
1.    Як правильно сприймати критику
2.    П’ять шляхів до серця дитини

Як правильно сприймати критику

Хай як дружно Ви не живете з чоловіком/дружиною – час від часу доводиться вислуховувати від нього/неї критичні зауваження. Позбутися критики завдання надскладне, і, скоріше, неможливе. Та чи завжди варто уникати критики?

Критика, якщо її позбавити емоційної складової, – річ непогана, навіть корисна. Такий собі засіб, який зуміє мотивувати, розпалити вогонь суперництва, й розширити горизонт. Вся сіль у тому, аби навчитися її правильно сприймати й вміло використовувати. Бо ж критику вислуховувати – не пиріжки їсти; заняття не з приємних, незалежно від того, чи зауваження безпідставні, чи влучні й обґрунтовані.

В першу чергу від критики страждає самоповага.
Проте ж і критика різною буває. А от давні греки не знали жодних таких різновидів, для них критика мала єдине значення – «мистецтво розбиратися». Гарний критик прагнув не так виявити й оприлюднити список недоліків, як допомогти їх позбутися, покращити загальний результат роботи. Проте нині первинне значення критики майже загубилося. Гарна, виважена критика – дефіцит, а  саме слово несе на собі клеймо чогось негативного й негідного.
Але потрібно позбуватися цього стереотипу. Конструктивна критика має за плечима доволі солідний мішок переваг. Вона як гірка пілюля – гидко пити, зате лікує. Для наочності наведемо зовсім невичерпний перелік корисностей «здорової» критики:
можливість поглянути на ситуацію «зі сторони» й оцінити її більш об’єктивно;
неочікувані цінні ідеї, перспективи, що можуть спливти на поверхню під час критичного діалогу;
привертає увагу й застерігає від слів чи дій, що можуть бути розцінені не так, як Ви собі це уявляєте, та підказує, як варто вчиняти;
загартовує, вчить відстоювати свою позицію, незалежність й гідність від недоречних закидів;
з критики народжуються зміни, зміни – це рух, а рух – це життя.
Все це, напевне, добре зрозуміло в тій чи іншій мірі кожному з нас. Проте у відповідальний момент, коли нас критикують, чомусь вся ця корисна інформація забивається в найтемніший куток комірки пам’яті. Чи не єдине, що приходить на думку, – так це добряче провчити новоявленого розумника, аби відбити у нього охоту до такого діла. Зрозуміло, що ідея не з найкращих. Більш виграшний варіант – стриматися, охолонути, гарненько все проаналізувати й витиснути з критики всю її максимальну користь. Отже, як обміняти негативні відчуття на позитивні результати:
Крок 1. Встановити мету критики.
 Перше, що потрібно визначити, – чи критика є справедливою й доцільною, чи це спроба партнера дискредитувати Вас або самоствердитися за Ваш рахунок. Якщо має місце другий варіант, з чистою совістю можете такі зауваження проігнорувати й забути. В протилежному випадку переходимо до наступного кроку.
Крок 2. Умовно його можна назвати «Відкрийте розум, прикрийте рота».
 Суть його в тому, аби приборкати свої емоції й уважно вислухати партнера. Не реагуйте на зауваження негайно. Як би там не було, перша реакція на критику завжди негативна, з опалу можна наговорити зайвого й таким чином перекрити собі доступ до потенційно цінних порад, ідей тощо.
Крок 3. Проаналізувати критику на предмет корисності.
 Дайте час почуттям вщухнути й з холодною головою обдумайте сказане. А потім обдумайте ще раз. Краще це робити на самоті. Можливо, деякі із запропонованих порад справді варто задіяти, а деякі будуть корисними пізніше. Буває, що прийняти до уваги справді хороші поради заважають певні переконання. Змінюйтесь! Відкрийте свій розум для нових ідей і сприймайте інші точки зору. Без цього Ви не зростатимете.
Крок 4. Внести в своє життя корективи (якщо це потрібно).
 Якщо Ви зрозуміли, що десь схибили, подумайте, як краще виправити ситуацію. Зробіть це максимально якісно й швидко.
Крок 5. Вивчити урок.
 Не варто надто побиватися, якщо Ваш критик був правий. Ідеальних людей не існує; є ті, хто сумлінно працює над собою, вдосконалюється кожного дня, ретельно аналізує помилки, аби більше їх не повторювати. Винесіть для себе урок з критики й більше не повертайтеся до цього.

П’ять шляхів до серця дитини

Кожна дитина потребує батьківської любові. І батьки мають вчитися виявляти свою любов до неї. Спілкуючись зі своїми дітьми, бажано насамперед нагадувати собі декілька фактів, які допоможуть у вихованні дітей та побудові гарних дружніх стосунків з ними.
1. «Переді мною – діти».
2. «Вони поводять себе як діти».
3. «Таке буває, що поведінка дітей нервує батьків».
4. «Якщо я виконаю свої батьківські обов'язки і любитиму дітей, не зважаючи на їхні провини, вони виправляться, коли подорослішають».
5. «Якщо я любитиму їх, не зважаючи ні на що, вони відчуватимуть впевненість у собі і мою підтримку».
Дітям необхідна любов батьків  - це одна з найголовніших потреб дитини. Висловлювати свою любов дитині батьки можуть через: дотик, слова заохочення, час, подарунки,  допомогу.
Дотик.
Дотик – один з найважливіших проявів любові людини. Дитині необхідно, щоб дорослі брали її на руки, обіймали, гладили по голівці, цілували, садили на коліна тощо. Тактильна ласка однаково важлива як для хлопчиків, так і для дівчаток. Коли ви виражаєте свою любов за допомогою ніжних дотиків, поцілунків, цим можна сказати набагато більше, ніж словами «Я тебе люблю».
Слова заохочення.
Коли ми хвалимо дитину, ми дякуємо їй за те, що вона чогось досягла сама. Проте не слід хвалити дитину надто часто тому, що слова втратять усю силу і зміст. Пам'ятайте, що кожна похвала має 6ути обґрунтованою. У спілкуванні з дитиною намагайтеся говорити спокійно і м'яко, навіть тоді, коли ви незадоволені. Слід менше ВИМАГАТИ від дитини і частіше ПРОСИТИ, використовуючи фрази:
«Ти не міг би зробити…», «Може зробиш...», «Мені буде приємно, коли ти...» тощо.
Якщо у вас вирвалося грубе зауваження, слід вибачитися перед дитиною. Пам’ятайте, що постійна критика шкодить, бо вона аж ніяк не є доказом батьківської любові. Кожного дня даруйте дитині приємні слова підтримки, заохочення, схвалення, ласки, які свідчитимуть про любов до неї.
Час.
Час – це ваш подарунок дитині. Ви ніби говорите їй: «Ти потрібна мені, мені подобається бути з тобою».  Іноді діти навмисно роблять неправильні вчинки, щоб батьки звернули на них увагу: бути наказаним все ж краще, ніж бути забутим. Форми сумісного проведення часу різноманітні: читання казок, бесіда за сімейною вечерею, ремонт машини, допомога на дачі тощо.
Подарунок.
Подарунок є символом любові тоді, коли дитина відчує, що батьки дійсно турбуються про неї. Багато батьків використовують подарунки, щоб відкупитися від дитини. Діти, які одержують такі подарунки, починають думати, що любов можна замінити різними речами. Тому пам'ятайте, що справа не в кількості. Не намагайтеся вразити дитину ціною, розмірами і кількістю подарунків. Якщо ви хочете віддячити дитині за послугу – це плата, якщо намагаєтесь підкупити її – це хабар. Справжній подарунок дається не в обмін на щось, а просто так. Сюрпризами бажано, щоб були тільки різдвяні подарунки та подарунки до Дня народження. Інші подарунки краще вибирати разом з дітьми, особливо якщо це одяг. Також подарунки не обов'язково купувати, їх можна знаходити, робити самим. Подарунком може стати все, що завгодно, головне придумати, як його подарувати.
Допомога.
Материнство та батьківство – це професії, і дуже нелегкі, з вами укладено контракт принаймні на 18 років, а робочий день у вас ненормований. Кожного дня діти звертаються до вас із різноманітними проханнями. 3авдання батьків – почути ці прохання та відповісти на них.
Якщо ми допомагаємо дитині та робимо це з радістю, то душа її наповнюється любов'ю. Якщо батьки буркотять і сварять дитину, така допомога її не радує. Допомагати дітям – не означає повністю обслуговувати їх. Спочатку ми дійсно багато робимо за них, проте потім, коли вони підростуть, ми мусимо навчити їх всьому, щоб вони допомагали нам.
На кожному етапі розвитку дитини ми використовуємо різні «мови» нашої любові. Тому для батьків важливо обрати саме ту «мову» (дотик, слова заохочення, час, подарунки, допомогу), яка веде до серця дитини.

 
Випуск підготовлено:
фахівцями координаційного центру гуманітарної політики СумДУ, а саме:
•    Гендерного ресурсного центру
•    Соціально-психологічної служби
•    Центру підтримки сім’ї «Студентський лелека»