Що нас цікавить в дружній до сім’ї інфраструктурі

1) Кімнати матері та дитини (у тому числі сповивальні  столики) – обмежено регламентовані законодавством

2) Дитячі стільчики для годування у громадських місцях – взагалі нерегламентовані  законодавством

3) Пандуси – регламентуються нормами будівництва  та технічними нормами.

 

Якими нормативно-правовими актами ми можемо користуватись

-         Конституція України

-         Кодекс законів про працю

-         Стратегія розвитку системи соціальних послуг для сім’ї, дітей та молоді в Україні на 2009-2014 рр.

-         ЗУ про державні соціальні стандарти та гарантії

-         ЗУ про охорону дитинства

-         ЗУ про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні

 

Де обов'язково мають бути Кімнати матері та дитини:

-         Вокзали

-         Аеропорти

-         Великі підприємства

 

Кодекс законів про працю

КЗпП був прийнятий у 1971 році.

Стаття 183. Перерви для годування дитини

Жінкам, що мають дітей віком до півтора року, надаються, крім загальної перерви для відпочинку і харчування, додаткові перерви для годування дитини. Ці перерви надаються не рідше ніж через три години тривалістю не менше тридцяти хвилин кожна. При наявності двох і більше грудних дітей тривалість перерви встановлюється не менше 1 години.

Строки і порядок надання перерв установлюються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації і з врахуванням бажання матері. Перерви для годування дитини включаються в робочий час і оплачуються за середнім заробітком.

Коментар

1. У частині першій статті 183 КЗпП не зовсім коректно вживаються слова «крім загальної перерви для відпочинку і харчування». Річ у тому, що перерва для годування дитини не може бути прирівняна до перерви для відпочинку і харчування, тому що остання не включається в робочий час, а перерва для годування включається в робочий час (де-факто така перерва скорочує встановлену норму робочого часу). Право на отримання перерв для годування дитини визнається за жінками, які мають дітей віком до півтора року. Закон не визначає способу годування, при якому жінка має право на перерву для годування дитини, тому до неї не можуть бути пред’явлені вимоги про надання будь-яких довідок або висновків. Наявність дитини віком до півтора року є достатньою підставою права жінки на перерви для годування дитини.

2. Частина друга статті, що коментується, визначає максимальну тривалість роботи, після якої має бути надана перерва для годування дитини, і мінімальну тривалість перерви. У встановлених законом межах час надання перерв (не рідше ніж через три години роботи) та їх тривалість (не менше тридцяти хвилин) визначаються власником за погодженням із виборним органом первинної профспілкової організації підприємства. Оскільки, за загальним правилом, жінка змушена витрачати час не тільки на годування дитини, але і для поїздки від місця роботи до дому (до місця перебування дитини) і у зворотному напрямку, законодавчо встановленого часу перерви годування дитини  зазвичай не вистачає для поїздки та годування. Надання перерви для годування з урахуванням реального часу, необхідного для поїздки та годування, звело б до мінімуму час роботи жінки. Тому на практиці вважається допустимим за  бажанням матері дві перерви для годування дитини тривалістю тридцять хвилин кожна поєднувати і приурочувати їх до кінця робочого дня (зміни). Слід визнати, що така практика не ґрунтується на законі. Вона стала реакцією на зарегульованість відповідних відносин законом.

 

Стаття 186. Обслуговування матері на підприємствах, в організаціях

На підприємствах і в організаціях з широким застосуванням жіночої праці організовуються дитячі ясла, дитячі садки, кімнати для годування грудних дітей, а також кімнати особистої гігієни жінок.

Коментар

Правило, яке сформульоване в статті, що коментується, не має ознак формальної визначеності, а тому не  може бути визнане класичною правовою нормою. Воно не має також механізму забезпечення, зокрема,- санкції.

Стаття 186 КЗпП виражає соціальні наміри держави, є політичною декларацією. Дуже складно уявити собі ситуацію, за якої суд в умовах сучасної соціально-економічної ситуації та за відсутності відповідного положення в колективному договорі за позовом жінки-працівниці зобов’язав би власника хоча б організувати кімнату для годування грудних дітей, не говорячи вже про дитячі ясла.

 

Нормативно-правові акти про кімнату матері та дитини

у транспортній сфері

ПОРЯДОК обслуговування громадян залізничним транспортом

(ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1997 р. N 252)  ч. 3 п. 5. На вузлових станціях суб'єкт господарської діяльності повинен мати у випадках,  передбачених Правилами, кімнати для тривалого відпочинку пасажирів, кімнати матері та  дитини. (http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/252-97-%D0%BF/print1360053964677121)

 

ПРАВИЛА надання послуг пасажирського автомобільного транспорту

118. У кімнаті матері і дитини надаються послуги пасажирам з дітьми віком до 10 років і вагітним жінкам.

 121. На автостанції розміщується обов'язкова візуальна інформація, яка включає:

2) всередині будівлі: відомості про розташування та режим роботи кімнати матері і дитини;

131. Припинення роботи автостанції на час перерви на обід або прибирання приміщень не  допускається. Зал очікування, кімнати для відпочинку, кімнати матері і дитини повинні бути відкриті для пасажирів протягом усього робочого дня. Перерва на обід для персоналу чергової зміни автостанції організовується за змінним графіком.

(http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1184-2007-%D0%BF/print1360053964677121)

 

Про затвердження Порядку регулювання діяльності автостанцій

Кімната матері і дитини обов’язково має бути на автостанціях І и ІІ класів (передбачено ПОРЯДКОМ регулювання діяльності автостанцій. Затверджено Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 27.09.2010 N 700).

Залежно від призначення автостанції діляться на 4 класи:

I клас - обслуговують великі вантажні та пасажирські операції. Включають в себе вокзали, готелі, ресторани, відкриті стоянки та гаражі, авторемонтні майстерні, автомагазини, заправні пункти, склади, перевантажувальні майданчики. Такі станції обладнані засобами зв'язку та метеорологічними пунктами. Доцільні такі комплекси на відстанях 200-300 км один від одного. Рекомендується поєднувати такі станції з інфраструктурою інших видів транспорту, організовуючи транспортні вузли. Крім того, такі території неминуче притягують торгівлю і послуги, тому необхідно передбачати їхнє розміщення.

II клас - обслуговують менш великі транспортні операції. Обладнані вокзалом, станцією технічного обслуговування, гаражами, відкритою стоянкою, заправними пунктами.

За надання автостанціями та автовокзалами обов'язкових послуг особам, які купують проїзні квитки, стягується відповідний автостанційний чи автовокзальний збір, граничні розміри якого затверджуються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Інші послуги автостанцій та автовокзалів, пов'язані з проїздом пасажирів автобусними маршрутами  загального користування, крім послуг кімнати матері та дитини, надаються за додаткову плату.

 

ПРАВИЛА повітряних перевезень пасажирів і багажу

1. Перевізник або агент з обслуговування повинен забезпечити пасажирів в аеропорту візуальною та/або акустичною інформацією щодо: місця розташування кімнати матері та дитини, поста правоохоронних органів, довідкової, медпункту, вбиральні тощо.