Leleka

Дискримінація жінок у науці залишається достатньо актуальною темою сьогодення. Своїми роздумами з цього приводу у блозі вирішила поділитись американська вчена Ann Adjie Shirley-Henderson - проректорка City-університету Нью-Йорку. 

«Чому у науці так мало жінок?» - це чи не риторичне питання нещодавно підіймалось на шпальтах Нью-Йоркської газети «Таймс». Дані національного наукового фонду (США) свідчать, що близько половини докторських ступенів у галузі науки і техніки були присвоєні жінкам, але при цьому жінки складають менше 21% від усього професорського штату університетів, з них лише 5% працюють на посадах професорів у галузі машинобудування.

Щорічно мільйони доларів витрачаються на спонукання жінок до занять наукою і роботи у суміжних областях. І тим не менше, чоловіків у цій галузі працює більше, вони займають вищі посади та отримують більшу зарплатню. Чому так відбувається? Серед низки факторів - дискримінація жінок і відсутність «зразка для наслідування».
У кінці 19 століття докторські ступені було присвоєно всього декільком американським жінкам. У ті часи деякі університети США взагалі не присвоювали жінкам наукові ступені. Тож американки охоче їхали навчатися у Європу за підтримки фонду, що був створений Асоціацією жінок з університетською освітою. Вражаюче, але університети Німеччини присвоювали докторські ступені американським жінкам ще за 10 років до того, як жінкам Німеччини взагалі дозволили вступати до вищих навчальних закладів.

Критично низька участь жінок у науковій сфері стала вирішальним фактором для збільшення числа американських студенток. У 1972 році було внесено зміни до закону про вищу освіту, в якому заборонялась статева дискримінація при участі у будь-якій освітній програмі та при отриманні федеральної фінансової допомоги.

На сьогодні, досягаючи певних успіхів у науковій роботі, жінки все ж скаржаться на дефіцит суспільного визнання. Лише 2,9% Нобелівських премій у фізиці, хімії, фізіології та медицині були присуджені жінкам. Як наслідок - студенткам не вистачає необхідних прикладів для наслідування успішного наукового досвіду від представників обох статей, особливо в природничих науках.

Жінки прагнуть звільнити наукову сферу від дискримінації за статтю у відвертих та прихованих формах. «Стартовий комплект дій» для цього має включати:
- забезпечення дотримання існуючого законодавства щодо боротьби з дискримінацією;
- включення жінок до наукових консультативних рад, редакційних колегій наукових журналів і сфери наукової політики;
- усунення культурних упереджень і прихованої дискримінації.

Культурні упередження існують як в межах академічних кіл, так і поза ними. Жінкам, як нікому іншому, необхідні умови для збалансування роботи і приватного життя.

Складність просування жінок науковими сходами зумовлена проміж іншим тим, що сприятливий вік для народження дітей та становлення жінки як успішної дослідниці, наукової співробітниці, доцентки припадає приблизно на один і той самий час. Жінки, які лише починають займатись науковою діяльністю, часто потрапляють у ситуацію вибору: або сім'я, або професійні обов'язки. Варто зауважити, що достатньо велика кількість американських жінок-вчених та інженерок взагалі не перебувають у шлюбі.

Тож на сьогодні жінки-вчені потребують підтримки для того, щоб через власний приклад допомогти наступному поколінню повноцінно реалізуватись у науці.

За матеріалами  http://chronicle.com/blogs/conversation/2013/10/08/women-in-science-or-not