АГРЕСИВНІ ТЕНДЕНЦІЇ У ДІТЕЙ
Агресивність у дітей – властивість особистості, що виявляється у готовності до агресивних дій.
Причини агресивності у дітей:
1. Напружені стосунки та агресивна поведінка батьків.
2. Схвалення дорослими агресивної поведінки людей, які спілкуються з дітьми.
3. Поблажливість батьків, їхня готовність пробачити агресивні дії, вчинки дитини.
4. Жорстоке покарання батьками виявів агресії дитини.
5. Батьки безпосередньо заохочують виявлення агресії у дітей або дають приклад відповіної поведінки стосовно інших.
6. Байдужість у разі виявлення дітьми агресивності.
Батьки по-різному реагують на агресивну поведінку дітей залежно від того, на кого вона спрямована: на них чи на однолітків. Зокрема, встановлено зв'язок між батьківським покаранням і агресією у дітей. Жорстокі покарання пов'язані з відносно високим рівнем агресивності у дітей.
Найменш агресивними є діти, батьки яких не були ні поблажливими, ані суворими. Їхня позиція – засуджувати агресію, але без жорстоких покарань у разі провини.
Підлітки частіше і краще спілкуються з однолітками, навіть із малознайомими людьми, ніж з батьками, до яких прагнуть не звертатися за допомогою без особливої потреби. А якщо життя змушує вдатися до батьківської підтримки, то це спричиняє в них роздратування й невдоволення.
У своїй поведінці підлітки беруть приклад уже не з батька чи матері, а з інших значущих для них людей – старших друзів, авторитетних педагогів, кіногероїв.
Дуже важливо знати, які телепередачі дивляться підлітки, адже неконтрольовані перегляди фільмів низького рівня несуть відверте зло для дитини: вчать агресивності, знижують рівень моральності дитини.
Батькам, які розумно реагують на агресивність своїх дітей, як правило, вдається виховати вміння контролювати себе у ситуаціях, що провокують агресивну поведінку.
Основні причии виявлення дитячої агресивності:
- бажання привернути до себе увагу з боку батьків та однолітків;
- прагнення отримати бажаний результат;
- мета бути головним;
- захист і помста;
- бажання принизити гідність іншого;
- бажання наголосити на своїй перевазі;
- реакція на фізичне покарання.
Чого хочуть діти, виявляючи агресивність?
Вони хочуть, щоб від них відчепилися, і в решті решт мають результат: від них не сподіваються великих досягень і рідше вимагають виконання обов'язків. Маючи двох або більше дітей, стомлена мати нерідко перекладає більшість справ на менш агресивну дитину, спричиняючи незадоволення й розвиток комплексу неповноцінності. Агресивнішу дитину залишають у спокої та дають більше свободи.
Проте й агресивні діти платять за це свою ціну: вони гірше адаптуються у суспільстві, оскільки не засвоюють досвіду дорослих.
Злість, гнів руйнують соматичне здоровя дитини. Так, наприклад, захворюваня дитини на алергію є ознакою відсутності емоційного самоконтролю. Підсвідомість таким чином виводить назовні почуття й емоції, які дитина в собі стримує, не маючи досвіду вивільнити їх конструктивним шляхом.
За матеріалами газети «Психолог»
ПАМ'ЯТКА БІТЬКАМ
«Запобігання дитячій агресії»
1. Намагайтеся зберігати у вашій сімї атмостферу відвертсті і довіри.
2. Не давайте своїй дитині обіцянок, яких не можете виконати.
3. Не ставте своїй дитині будь-яких умов.
4. Будьте тактовними у ставленні до своєї дитини.
5. Не карайте дитину за те, що дозволяєте робити собі.
6. Не змінюйте своїх вимог до дитини за будь-яких обставин, будьте послідовними.
7. Не робіть дитину заручником стосунків між дорослими.
8. Не бійтеся поділитися з дитиною своїми почуттями; розповідайте дитині про те, що ви відчуваєте з приводу того, що сталося.
9. Ставеся до дитини незалежно від її успіхів – у навчанні, спорті і т. ін.
10. Контролюйте свої емоції.
